Захист прав вкладників

Норма по введенню п’яти відсоткового оподаткування депозитів, згідно проекту Податкового кодексу, вступить в дію з 1-го січня 2013 року. Дискусія з цього питання «злегка» сколихнула суспільство, особливо в той момент, коли не була відома ставка податку. Домисли і припущення буквально підмінили поняття. Хоча деякі питання і залишаються на даний момент без відповіді.

Основна теза — це зменшення депозитних вкладів, особливо від населення. Цілком можливо, хоча ймовірність його досить невисока. По-перше, не дивлячись ні на що, банківський вклад є самим зрозумілим для споживача інвестиційним інструментом. По-друге, обраний досить довгий проміжок часу між інформуванням, і введенням — близько 2,5 років, достатній термін для розуміння та усвідомлення. По-третє, не так вже й сильно постраждають вкладники від нового податку. Наприклад, при внеску в 20% річних, вкладник отримає загальну прибутковість в межах 19%, після вирахування податкової складової. І як парадокс даної ситуації, вклади населення навпаки можуть збільшуватися до вступу в силу податку. Це при тому, що вартість залучення грошей у нашій країні, напевно, найбільша, і тенденція зменшення ставки вже чітко простежується.

Але залишаються поки без відповідей, ряд тактичних питань, які можуть докорінно змінити картинку:
• Яким чином буде відбуватися утримання податку? Як часто? Раз на рік, на місяць, інший період?
• Хто буде податковим агентом? З огляду на нюанс про банківську таємницю.

Я за те, щоб держава збалансувала потенційний негатив від оподаткування депозитів зустрічною пропозицією щодо підвищення лояльності споживачів до депозитних продуктів. Наприклад, цілком логічною пропозицією було б збільшення суми повернення гарантованого вкладу.

Кризові явища в економічному житті України тривають. Вони не могли зникнути одномоментно. Не вирішено багато стратегічних питань і проблем, що накопичилися минулого, у тому числі докризового, періоду. Економіка подає перші позитивні сигнали. Держава задає напрямок руху капіталів і якісь сигнали для інвесторів. Завжди за державними інвестиціями йдуть приватні, як вітчизняні, так і зарубіжні. Прикладом, може служити твердження Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні ЄВРО-2012, яка, по суті, націлена більше на інвестиційну привабливість країни. В результаті виконання Програми планується, що в період до 2012 року:

— Буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництва і реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури, інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.;
— Створення понад 15 тис. нових робочих місць для забезпечення експлуатації та обслуговування об’єктів чемпіонату. При цьому очікуваний обсяг податкових надходжень до бюджетів може скласти близько 28 млрд. грн.

У цілому механізми прийняття рішень та реалізації державних інвестицій завжди викликають безліч запитань і нарікань у громадськості. Корумпованість, затяжні інтервали часу від ідеї до початку, принципи вибірковості та пріоритетності. Питання не нові й знайомі не тільки нашій державі. Пройшли ті часи, коли при Радянському Союзі частка державних інвестицій коливалася від 17 до 30% ВВП. При планованому дефіциті в 5,6% від ВВП на 2010 рік про це мріяти, як говоритися, не шкідливо. Тому державними мужами вибираються нові й непрямі інвестиційні багатоходівки, де залучаються чужі гроші, через брак своїх. Наприклад, тісна співпраця в атомній енергетиці. Як результат, фінансова допомога РФ в будівництві третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, оціночна вартість яких знаходиться в межах 5-6 млрд. дол.

Крім цього, підписання гучних Харківських угод, в майбутньому дозволить нам заощаджувати близько 4 млрд. дол. на рік. Ці ж кошти, як мінімум можна закладати в бюджеті на інвестиційні напрямки. Економічне зближення з Росією, в тому числі, вже допомогло вирішити і тактичні завдання Уряду. Це залучення короткострокового кредиту від ВТБ на покриття бюджетного розриву (близько 2 млрд. дол.), поки ведуться стратегічні переговори з МВФ. До честі наших чиновників, хотілося б додати, що частина запланованих коштів, після отримання розширеного кредиту від МВФ, держава спрямовує не тільки на покриття дефіциту, а й на інвестиції в економіку країни. Хоча конкретики поки немає.

Політичний європейський вектор несподівано теж приносить свої плоди. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвиток країн Центральної і Східної Європи. За його прогнозами «ми бачимо значне зростання економіки в Росії, Туреччині і Україні …». Виходячи з цього Банк, який не кредитує, а інвестує, вже цього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій в обсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізації Української ГТС 400-450 млн. дол., 200-225 млн. євро на завершення будівництва автотраси Київ-Чоп. Також ЄБРР має намір виділити Україні. близько 90 млн. євро інвестицій на безповоротній основі.

Україна стає стратегічно привабливою. Знайдено механізм прямих інвестицій в економіку України за допомогою державних інститутів. В результаті, щонайменше, припинився відтік інвестиційних коштів з корпоративного сектора. Створюються передумови економічного зростання.

17 червня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Податкового кодексу, що був розроблений урядом.
В проекті кодексу закладено цілий ряд прогресивних положень, направлених на стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Добре опрацьований розділ, присвячений оподаткуванню прибутку підприємства.
Проте в нинішньому варіанті документа міститься, на мій погляд, досить багато системних недоліків та помилок. Головний недолік – чітка орієнтованість кодексу на створення більш комфортних умов і розширення повноважень чиновників та дискримінація суб’єктів економічної діяльності. Розширення повноважень контролюючих органів і зростання адміністративного тиску може привести лише до зниження довіри до влади та збільшення обсягів тіньової економіки.
Я згоден з тим, що діюче податкове законодавство не дозволяє уряду ефективно адмініструвати систему збору податків через велику кількість «податкових ям» — наприклад, за рахунок переведення в готівку грошових коштів через «конвертаційні центри» або за рахунок угод з офшорними компаніями. Це ж законодавство не вигідне і цивілізованому бізнесу, оскільки дозволяє недобросовісним конкурентам, не сплачувати податків, занижувати ціни на свої товари та послуги.
Безумовно, необхідно виводити економіку з податкової тіні і таким чином розширяти податкову базу. Всі повинні платити податки. Однак, неможна проводити детінізацію економіки виключно через посилення фіскального тиску на бізнес, розширення прав і можливостей контролюючих органів і посилення відповідальності платників податків. Паралельно потрібно створювати умови, коли підприємцям буде вигідніше платити податки, ніж розробляти ризикові схеми по їх мінімізації.
Підприємців особливо турбує нова норма відносно визначення «звичайних цін». Дійсно, така практика в світі існує, однак порядок визначення повинен бути прописаний максимально чітко і докладно. Цього в кодексі не зроблено, а значить, створені можливості для свавілля і волюнтаризму з боку чиновників. Податківці зможуть диктувати підприємцям ціни купівлі і продажу сировини та матеріалів.
Також викликає серйозні заперечення норма про запровадження непрямих методів визначення податкових зобов’язань. Оскільки і вона не деталізована, це може призвести до необґрунтованого втручання податківців в особисте життя підприємців.
Особливо багато недоопрацювань міститься у другому розділі кодексу, який регламентує питання адміністрування податків, прав та обов’язків платників податків та податкових органів. Наприклад, тепер співробітники ДПАУ отримують право допросити співробітників чи власників підприємств і, навіть, призводити обшук у них вдома – без санкції суду.
В цілому проект кодексу не передбачає зручної для підприємців процедури узгодження податкових зобов’язань. А податківці отримують право безакцептного, тобто без згоди підприємця, списання коштів з рахунків підприємств.
Крім змін зазначених процедур, необхідно створити врівноважені умови для зростання економіки.
Я пропоную:
— знизити ставки податку на прибуток підприємств і прибутку на добавлену вартість не тимчасово, на три роки, а на постійній основі;
— кардинально змінити механізм адміністрування ПДВ, запровадивши процедуру автоматичного відшкодування податку;
— одночасно з проведення податкової реформи провести амністію капіталів в Україні, щоб позбавити підприємців від ризику націоналізації і експропріації своїх активів.
Також з тексту кодексу потрібно вилучити норми по адмініструванню податків, які різко погіршують положення платників податків. Серед них:
— дозвіл податковим органом проводити позапланові перевірки без рішення суду;
— норми, спрямовані на обмеження банківської таємниці.
Після прийняття Податкового кодексу положення підприємців повинно, як мінімум, не погіршиться, в порівнянні з діючим законодавством.
Можна використати досвід Казахстану. Податковий кодекс цієї країни, підготовлений із залученням висококласних міжнародних експертів і прийнятий кілька місяців тому, рахується зразковим серед країн СНД. Його можна було б прийняти за основу для розробки українського податкового законодавства.
Уже очевидно, що часу до закінчення поточної сесії Верховної Ради (9 липня), недостатньо для повноцінної підготовки Податкового кодексу України. Я рекомендував би уряду відмовитися від ідеї форсованого прийняття цього документу і перенести голосування за проект Податкового кодексу в другому читанні на осінь для того, щоб у спеціалістів, депутатів і підприємців був час для якісного доопрацювання цього документу.

Шановні вкладники «проблемних» банків!

Як президент Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» повідомляю, що організація пропонує Вам допомогу в отриманні депозитів з «проблемних» банків.

Пропозиція передбачає перехід на обслуговування вкладників із «проблемних» банків в інший банк, що дозволить вирішити проблему повернення Вашого депозиту.

У разі зацікавлення пропозицією телефонуйте у колл-центр ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг»: 0 (44) 501-01-87.

Раді Вам допомогти!

Під ліквідацією суб’єкта підприємництва, в тому числі і банківської установи, розуміється припинення його основної діяльності з виключенням із державного реєстру (єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців). Ліквідація тягне за собою припинення прав і обов’язків суб’єкта підприємництва без переходу прав та обов’язків іншим особам. На відміну від банкрутства, яке підтверджує неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ліквідація суб’єкта підприємництва може бути, як добровільна (за рішенням засновників), так і примусова (наприклад, постанова суду).

У разі виникнення ознак неплатоспроможності, банківські установи, як суб’єкти господарської діяльності, керуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але в тій частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Основним ініціатором ліквідації банку, при виникненні фінансового дисбалансу або неможливістю справлятися зі своїми зобов’язаннями, виступає основний фінансовий регулятор всієї банківської системи України — НБУ. Дії Нацбанку щодо фінансового оздоровлення банку, можна розбити на:

• Призначення в банк тимчасової адміністрації (видається відповідна Постанова, в якій визначено тимчасовий адміністратор, коло його повноважень, термін дії тимчасового адміністратора). Дана Постанова обов’язково публікується в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення (наприклад, такі банки, як «Укрпромбанк», «Родовід банк», «Національний кредит»).
• Додаткове введення в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (на термін не більше 6 місяців і стосується зобов’язань, термін виконання яких виник до призначення тимчасової адміністрації). При цьому мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій і на задоволення вимог за зобов’язаннями, які виникли під час дії тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка та суми збитків, які банк був зобов’язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов’язаннями, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які існували до введення мораторію.

Якщо ж, по закінченні 6 місяців з дня введення тимчасової адміністрації, у разі неможливості відновити фінансовий стан банку, НБУ може бути прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Також, ініціювати процедуру банкрутства можуть кредитори банку, які дочекались обмеження мораторію і пред’явили вимоги після закінчення цієї процедури та не отримали задоволення своїх вимог.

P.S.
До речі, в даний час, внесені зміни в законодавство, якими забороняється на забезпечення позову зупиняти рішення НБУ про призначення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Мова йде про Закон «Про внесення зміни до деяких законів України (щодо недопущення зловживання правом на оскарження). Іншими словами на сьогодні заборонено скасовувати ліквідацію банків, навіть в судовому порядку.

Незважаючи на кризу, тема автокредитування на сьогоднішній день залишилась актуальною. Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» вирішили провести дослідження реальної вартості автокредиту, враховуючи середньо-оптимальні умови кредитування, які пропонуються потенційним споживачам.
Отже, перед тим як розпочати розрахунок вартості автокредиту, хотілося б поділитись деякими своїми спостереженнями. Проводилось дослідження на тему: «чи усвідомлювали позичальники всі можливі ризики при отриманні кредиту». Як показали дослідження, 90% (!) позичальників, які зверталися за консультацією до організації не усвідомлювали ризиків при одержанні кредиту. За результатами дослідження можна сформувати основні хибні судження позичальників при отриманні кредиту:

1. «Якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, я завжди зможу домовитись з банком про «кредитні канікули» або зменшення суми платежів на деякий час».
Насправді банк не хоче йти на поступку при автокредитуванні так як вартість автомобіля (вартість заставного майна) постійно зменшується і банк не хоче ризикувати.

2. «Забезпеченням (заставою) по моєму кредиту являється автомобіль, і якщо я не зможу платити кредит, то банк забере автомобіль і в мене не буде більше зобов’язань перед банком».
Насправді, якщо питання стягнення з Вас заборгованості буде вирішуватись в судовому порядку, то з Вас стягнуть СУМУ БОРГУ з усіма комісіями, штрафами і неустойками, і якщо ця сума боргу буде вища вартості автомобіля, то Державна виконавча служба зверне стягнення НА ВСЕ ВАШЕ МАЙНО (будинок, земельну ділянку, побутові прилади…) де б воно не знаходилось, а якщо такого майна немає, то борг буде утримуватись з Ваших щомісячних доходів (заробітна платня, пенсія, допомога), погодьтесь, це як мінімум – ганебно.

3. «Я оплачую страхування автомобіля і життя тільки при оформленні кредиту»
Насправді страхування автомобіля КАСКО (5-6% від вартості автомобіля) та страхування життя (1-3% від суми кредиту) сплачується щорічно протягом всього терміну дії кредитної угоди. Це значно здорожчує позику.

4. «Мій автомобіль застрахований КАСКО і якщо з ним щось трапиться, то страхова компанія оплатить мені ремонт автомобіля»
Насправді вигодонабувачем в договорах страхування при автокредитуванні виступає банк, тобто у випадку ДТП страхова компанія перераховує суму відшкодування (яка, як правило, нижча реальної суми збитків) в рахунок погашення частини тіла кредиту. А це означає що Ви незважаючи на всі обставини продовжуєте платити кредит згідно графіку і додатково, ЗА ВЛАСНІ КОШТИ відновлюєте свій автомобіль.

Отож, якщо Ви вирішили ризикнути, то ми спробуємо розрахувати реальну середню вартість кредитного автомобіля у відсотковому співвідношенні з терміном кредитування 5 років.
Початкова вартість автомобіля (перший внесок та всі платежі по сплаті тіла кредиту) +
1. комісія банку за оформлення кредиту 2,5% від суми кредиту
2. комісія банку за перерахунок коштів на автосалон — 1,5 % від перерахованої суми
3. страхування автомобіля (повне КАСКО) в запропонованій банком страховій компанії 5,5% від вартості автомобіля x 5 років так як автомобіль страхується щорічно протягом всього терміну дії кредитного договору.
4. 20% — середня відсоткова ставка по авто кредитуванню на сьогоднішній день x 5 років.
5. 5% від вартості автомобіля – середня вартість додаткових витрат при обслуговуванні автомобіля на фірмових СТО (одна з обов’язкових умов банку), де ціни, інколи, необґрунтовано завищені.

Разом сукупна вартість автомобіля виходить: реальна вартість автомобіля + 136,5%, тобто, якщо вартість автомобіля в салоні становить 100 000 гривень, то вартість цього автомобіля в кредит буде становити 236 500 гривень !!! (це приблизно два таких автомобіля + гроші на їх обслуговування та заправку на всі 5 років ). Це 124 грн. щоденно.

З другого боку, якщо ці 124 грн. відкладати, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати через 806 днів, а це приблизно 2 роки і 2 місяці. При цьому, ви не понесете ніяких додаткових витрат і не будете мати ніяких фінансових зобов’язань. А якщо ці гроші відкладати на накопичувальний депозит (депозити) з середньою відсотковою ставкою 20%, то автомобіль вартістю 100 000 грн. ви зможете придбати приблизно через 1,5 року.

Приблизно така кредитна реальність на сьогоднішній день, а ось «брати чи не брати» вирішувати Вам.

Банківський сектор буде кардинальним чином переформатовано. Як кількісно, так і якісно. Суть системи заощаджень залишиться колишньою, але форми збереження і примноження — зазнають істотних змін. І не тільки в головах.

День вчорашній.

У результаті світової фінансово-економічної кризи наш банківський сектор зазнав втрат:
• Зменшення активності діяльності банків

• Значне зменшення ресурсної бази

• Збільшення ваги в портфелі проблемних кредитів

• Діяльність банків приносила збитки
В результаті, Національним банком України у 25-ти банках була введена тимчасова адміністрація (причому п’ять з них повністю відновили свою нормальну діяльність, три — були капіталізовані державою); у 13-ти банків були відкликані ліцензії та розпочато процедуру ліквідації. У якійсь мірі було підірвано довіру українців, як до банківської системи, так і до національної валюти. Відбувся відтік коштів. Відчувався гострий дефіцит ресурсів, як у банках, так і в економіці в цілому.
День сьогоднішній.

За даними НБУ, в країні діє 176 банків, у тому числі 51 банків — з іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу в банківській системі, на 01 травня 2010 р. — 34%. У першій десятці — вісім банків з іноземним капіталом. Загальні активи системи збільшилися на 1% до 1012 млрд. грн. Відтік коштів з банків припинився. Більше того, депозити фізичних осіб збільшилися з початку року на 9, 2% до 229 млрд. грн. і перевищив кризовий рівень на 27 млрд. грн. Банківська система змогла повернути довіру населення, і до національної валюти в тому числі (кошти фізосіб у гривні збільшилися на 14%).

Звичайно ж, не все так добре, про що свідчить і негативний фінансовий результат роботи банків за перші чотири місяці в розмірі 5,1 млрд. грн. та збереження великої частки (близько 13,2%, після скорочення на 2,6% або 3,0 млрд. грн.) негативно кваліфікованих кредитів (сумнівних або безнадійних) в 113,4 млрд. грн. Але Рубікон не був перетнутий. І в банківській системі зафіксований профіцит коштів. Залишилося лише розумно використовувати даний позитивний момент.

Погляд вперед.

Як показав досвід останніх двох років, банку не обов’язково прагнути до кількісного фактора (філіальна мережа, кількість виданих кредитів, залучених депозитів та інше), так як розмір банку — це не гарантія «непотоплюваності» фінансової установи. Це факт. Розуміють це банкіри. Зрозуміли це громадяни. І при виборі банку сьогодні, українець далеко не в першу чергу звертає увагу в яку «десятку» входить банк. Даний критерій стає суто банківським, тобто внутрішнім, що не впливає на зовнішні обставини. Люди схильні довіряти середнім банкам. Парадоксально, але виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб потерпілим, зайве тому підтвердження. Стабільно і, насправді, гарантовано проводяться виплати фізичним особам, які були вкладниками середніх банків. Дрібні банки просто поглинаються. Вклади у великі банки — не можуть бути компенсовані, через відсутність розміру таких коштів у Фонді.

Банкам необхідно шукати альтернативні джерела доходів, окрім кредитування. На сьогодні структура активних операцій практично незмінна. Це кредитні операції, або 71,5% від усіх операцій.

Можливо, банки поступово, по суті, будуть перетворюватися в інвестиційні, для того щоб безпосередньо інвестувати в економіку країни. Це цілком логічно, після помилок «кредитного споживчого буму». Але не кожен суб’єкт підприємницької діяльності зможе обслужити існуючу відсоткову ставку. Та й не кожному суб’єкту і видадуть. Чекати часу немає. У випадку ж «прямого інвестування» банк сам оцінює ризики зсередини. В результаті — гроші потрапляють в економіку. Маховик набирає обертів.

Будь-яка держава намагається захистити свою банківську систему. Кожна країна в міру своїх можливостей і бажань вибирає свій шлях. Особливо цікава модель порятунку банків, у даний момент реалізована в США. А цікава тим, що за підсумком держава непогано заробляє навіть простягаючи руку допомоги. Класичний приклад чистого бізнесу.

Основна мета, звучала голосно, але правдиво — запобігання нової Великої депресії, а також збереження робочих місць. Особливо після краху найбільшого банку країни Lehman Brothers. Як наслідок, прийняття основних законів, таких як «Закон про відновлення американської економіки» і «Закон про реінвестування». І реалізація державної програми зі стабілізації фінансової системи (Troubled Asset Relief Program, TARP) або програма тимчасового викупу за рахунок бюджету проблемних активів банків. Допомога була надана більш ніж 600 банкам на загальну суму близько 250 млрд. дол.

Методи. Держава проникла в управління шляхом придбання привілейованих акцій банків з правом викупу (варранти). Накладалися численні обмеження на фінансові операції, але найбільш «вразливе» для управлінців — лімітування бонусних виплат топ-менеджменту. Взагалі деякі скептики знайшли співзвучність в скороченій назві програми TARP і словом trap — пастка. Гроші отримані від федерального уряду, виявилися дуже дорогими. За повідомленням Мінфіну США: «Планувалося, що загальні інвестиції в банківський сектор в 2009 фінансовому році в розмірі 245 мільярдів доларів принесуть платникам податків збитки в 76 мільярдів, проте зараз планується отримати від інвестицій прибуток у розмірі 19 мільярдів доларів. Платники податків вже отримали близько 15 мільярдів у вигляді відсотків і дивідендів». А якщо конкретніше, то середня прибутковість погашених запозичень склала 15% річних! (найвищу дохідність показала допомога, надана American Express — за 3,4 млрд. доларів, отриманих від держави, American Express заплатила додатково 414 млн., що дало 23,4% річних; видані Goldman Sachs 10 млрд. доларів банк повернув, заплативши за користування грошима ще 1418 млн., що дало адміністрації США прибутковість в 20% річних або Morgan Stanley — ті ж 10 млрд. доларів — принесла бюджету додаткові 1268000000 доларів (16,8% річних). Крім цього планується ввести додатковий збір для банків, які мають активи більш $ 50 млрд. і мали право на участь у федеральних програмах антикризової підтримки. Влада США виходить з того, що новий податок дозволить у найближчі 10 років повернути до бюджету приблизно $ 90 млрд.

Можливо, саме тому майже половина грошей була повернута банками вже до кінця 2009 р. Банки йшли навіть на такий відчайдушний крок у кризовий час, як відкрите розміщення акцій на ринку для погашення фінансової допомоги.

Винятки. Не бізнес рішення було прийнято Службою внутрішніх доходів (податкова служба), після декількох місяців роздумів, по відношенню до одного з найбільших банків країни Citigroup Inc. Фінансовому гіганту було дозволено вивести з під оподаткування 38 млрд. дол. прибутку за 2009 рік. За оцінками експертів, Citigroup заощадила на цьому рішенні кілька мільярдів доларів (в кінці 2008р. Citigroup отримав від федерального уряду США 45 млрд. дол. держдопомоги).

Результат був досягнутий. Фінансова система встояла, банкрутств більше не було, фінансовий сектор показав дохід за підсумком 2009 року. У доповіді Барака Обами від 17 лютого ц.р., присвяченого підсумкам Програми допомоги американської економіки, говориться, що виділення 787 мільярдів доларів запобігли повторення Великої депресії, а також зберегли або допомогли створити два мільйони робочих місць. Хоча тільки 6% американців вважають, що програма стимулювання економіки допомогла створити нові робочі місця.

Незважаючи на заяви про стабілізацію фінансової системи країни, програма продовжена до жовтня 2010 року.

Прийнято Бюджет на поточний рік. До кінця травня, найімовірніше, ми побачимо місцеві бюджети. Хоч і з запізненням, але країна починає «повноцінний» фінансовий рік. Дефіцит бюджету на рівні 5,6%, зростання ВВП планується, щонайменше, 3,7%, прогнозований рівень інфляції становить 9,7%. Зовнішніх позик близько 4,3 млрд. дол. (включаючи МВФ і Світовий Банк). Основним донором традиційно розглядається МВФ. Позичати все ж таки доведеться.

Позитивно.
Згідно з новою програмою співпраці з МВФ, розрахованої на 2,5 роки і обсягом запозичень у розмірі 19-20 млрд. дол., основною метою отримання кредитів є зростання економіки країни, тобто інвестування. Це докорінно змінює суть кредитування, коли кошти залучаються не тільки для покриття дефіциту Бюджету, а й спроба зайти у площину – «гроші повинні працювати». Нова економічна стратегія Держави. За словами Прем’єр-Міністра М. Азарова: «Ми ведемо переговори про позику під реформування економіки».

Відновлення співпраці з МВФ — це сигнал для світового фінансового співтовариства, який можна позначити одним ключовим словом ДОВІРА. Довіра народжує Бажання, і як результат Інвестування в приватний сектор, і в деяких випадках державний. Першими інститутами, які очікували цього сигналу, є Світовий Банк (пряме кредитування) і фінансові організації ЄС (опосередковані, через єврооблігації).

І, напевно, один з найголовніших позитивних моментів — відсоткова ставка на рівні 4% річних.

Негативно.
Найбільшим мінусом співпраці з МВФ вважаються висунуті ним вимоги для отримання траншів. Стосуються вони всієї фінансової сфери країни, і кожного окремо взятого громадянина. У нашій бюджетній політиці нам доводиться враховувати побажання нашого Партнера, такі як збільшення пенсійного віку зокрема, і реформування пенсійної системи в цілому; збільшення тарифів за ЖКГ для населення і підприємств, зменшення дефіциту бюджету, і інші макроекономічні показники. Не з усіма побажаннями можна погодитися, але нам акуратно підказують, що жити треба відповідно доходам.

Реалії.
Переговори — це завжди переговори, або пошук компромісу. З великою часткою ймовірності, наша країна отримає необхідні суми. Ми виконаємо основні вимоги МВФ, пом‘якшивши їх на побажання. МВФ зі свого боку зробить вигляд, що в умовах найжорстокішої кризи, цього цілком достатньо, і розмістить кошти в нас, заробивши додаткові відсотки. При цьому збереже доступ до фінансових звітів і можливість впливати на наші внутрішні процеси, опосередковано гарантувати приватним європейським інвесторам повернення коштів з України. І це вигідно двом сторонам.

Кризисный год достаточно сильно ударил не только по банкам, но и по кредитным союзам. Но, не смотря на это, на рынке продолжают появляться все новые учреждения такого типа, а многие вкладчики по-прежнему предпочитают держать свои деньги именно в кредитных союзах.

Типичная ситуация: до зарплаты еще целых две недели, в «заначке» — ноль целых ноль десятых, а стиральная машинка приказала долго жить… Одолжить у банка? Но вряд ли там готовы возиться с «мелкими заемщиками». Оптимальный вариант – пойти в кредитный союз, именно для этих целей и созданный. Тут и депозит держать не грех: проценты, как правило, гораздо выше, чем в банке. Вот только как не ошибиться в выборе? И стоит ли доверять высоким процентам по депозитным вкладам?

— Прежде чем доверять свои средства, поинтересуйтесь наличием лицензий на проведение подобных операций, — советует президент Всеукраинской общественной организации «Защиты прав потребителей финансовых услуг» Руслан Демчак.
Как известно, весь финансовый рынок услуг Украины регулируется только двумя организациями: НБУ (банки) и Госфинуслуг (кредитные союзы, страховые компании, ломбарды и т.д.). Они и выдают лицензии, подтверждающие статус упомянутых организаций.
Более надежны кредитные союзы, которые входят в Ассоциации: НАКСУ (Национальная ассоциация кредитных союзов Украины) и ВАКСУ (Всеукраинская ассоциация кредитных союзов Украины). Вкладчики союзов – членов НАКСУ, в случае банкротства или ликвидации КС, могут рассчитывать на компенсацию в размере до 25 тыс. грн. по депозиту за счет фондов ассоциации. Гарантии возврата средств членами ВАКС – до 50 тыс. грн.
Хороший признак, если активы кредитного союза размещены большей частью на банковских депозитах. Выясните, насколько кредитный союз открыт для своих членов: вы имеете полное право получить доступ, как к финансовой отчетности, так и к информации о кредитном портфеле.
Обращайте внимание на предлагаемые депозитные ставки. Они не должны быть выше тех, что предлагают банки, более чем на 5%.
Разумеется, деятельность КС, в которых у вас есть вклады, нужно строго отслеживать. Даже если у вас мало времени, не поручайте третьим лицам представлять ваши интересы на общем собрании союза.

Руслан Демчак отмечает, что в последнее время действительно ситуация с кредитными союзами довольно нестабильная. Причины кроются в основном в недостатках законодательства и пробелах в регулировании этого рынка.

В любом случае, это личное дело каждого сотрудничать с подобными организациями, или нет. ВОО «Защиты прав потребителей финансовых услуг» в свою очередь предостерегает вас перед тем как подписывать любые договора, читайте внимательно все условия, права и обязанности обеих сторон. Если у Вас есть сомнения, лучше обратитесь в нашу организацию за бесплатной консультацией или юридической экспертизой договора по телефону 501-01-87. Запишитесь на приём к нашему специалисту, и он поможет Вам разобраться в бухгалтерских документах Вашего кредитного союза.

Те же, кто уже пострадал от недобросовестных КС, на сайте ВОО «Защиты прав потребителей финансовых услуг» – www.vgo.com.ua смогут найти подробный алгоритм действий в случае невозврата депозита.

«Вечерние Вести» (№078 от 6 мая)